Пам'ятки

1.Родова піраміда - гробниця поміщиків Закревських – одна з кількох існуючих пірамід Європи, зведена в 1899 році.

Усипальниця родини Закревських, збудована 1899 року юристом Ігнатом Платоновичем Закревським – представником останнього покоління свого роду. Її автор і творець – Ігнат Закревський хотів таким чином увіковічнити пам'ять свого роду. Місце для зведення усипальниці обрав не випадкове -  поруч із Свято-Троїцькою церквою, на місці родового склепу.

У наземній частині піраміди зробили молитовну кімнату з вівтарем. Стіни каплиці були розписані релігійними написами та цитатами з Біблії. У поховальному спорудженні поєднувалися класичні форми єгипетської піраміди та язичницька атрибутика з православними символами. Зокрема  перед входом до піраміди стояла статуя янгола-охоронця, від якої на сьогодні лишилися тільки фрагменти поли одягу та частина ноги. Вхід прикрашав барельєф у вигляді крилатого єгипетського божества. Окремі дослідники твердять, що то було зображення богині Ісіди, привезеної Закревським із самого Єгипту. Увінчував споруду православний хрест. Каплиця була збудована з дотриманням усіх правил будівництва єгипетських пірамід. Її грані чітко вказують на сторони світу. Під час будівництва використовували цеглу місцевого виробництва, розчином для її зв’язки була кров свіжо забитих тварин та яєчний білок.

Так сталося, що автор Березоворудської піраміди першим знайшов спочинок у власноруч збудованій усипальниці, яку готував для предків. Ігнат Закревський помер 1906 року в Каїрі. До Березової Рудки його тіло перевезли доньки в цинковій труні залитій медом.

У часи перевороту 1917 року під час грабежів маєтку Закревських навіть злодії не посміли сплюндрувати цю родову панську святиню. А от червоноармійці під час продрозверстки в селі не зупинилися винятково на грабежах. Сподіваючись поживитися панськими скарбами, вони дістали з усипальні труни Ігната та Платона Закревських і розвернули їх, на чому світ стоїть. За свідченнями місцевих жителів труна Ігната Платоновича привернула їхню увагу, оскільки тіло померлого лежало в цинку, через віконце в якому було видно забальзамоване обличчя Закревського, варвари дійшли думки, що померлого залито спиртом, котрий вони збиралися добути з труни і випити! Однак, не знайшовши, ні золота, ні срібла, ні спирту, тіла із усипальниці солдати просто ВИКИНУЛИ до канави поблизу місцевого цвинтаря, де їх підібрали місцеві й таємно перепоховали. А із цинкових трун «борці за світле майбутнє комунізму» зробили відра, котрими користувалися в побуті.

1928 року радянська влада перетворила Свято-Троїцьку церкву, що стояла поруч із гробницею, на сільський клуб. А 5 грудня 1970 року старе приміщення церкви повністю згоріло. І на тому місці почали зводити новий Будинок Культури з танцювальним майданчиком. Жителі села і досі не розуміють, як розважальний заклад можна було збудувати поблизу цвинтаря та гробниці.

Тодішній директор радгоспу-технікуму вирішив знести піраміду, мотивуючи свої дії тим, що гробниця не вписується у сучасний архітектурний ансамбль закладу культури. Бульдозери до усипальниці підігнали вночі, аби не збурювати душі селян. Однак місцеві розповідають, що від гуркоту й гепання бульдозерів об стіни піраміди, здригалися усі сусідні хати, котрі стоять не ближче, ніж за 300 метрів від пам’ятки. Та попри нелюдські зусилля й бажання, звалити піраміду їм не вдалося. Коли в селі дізналися, що коїлося тої ночі, люди стали на захист своєї історичної спадщини. Не зумівши звалити пам’ятку, совєти вирішили використовувати її для власних потреб.

Спочатку в піраміді облаштували погріб, потім там зробили генераторну, а пізніше її зовсім завалили сміттям. І лише 1991 року, коли одна з нащадків роду Закревських – Тетяна Александер, вирішила відвідати батьківщину своїх предків, з піраміди винесли усе сміття, яке туди зсипали роками.

 

2. Літня резиденція поміщиків, збудована відомим архітектором Євгеном Івановичем Червинським - перлина садово-паркової архітектури XVIII поч. – XIX ст., що входить до палацово-паркового комплексу Національного значення.

Ідея створення садибного комплексу належить сину Йосипа Лук'яновича Закревського – Григорію Йосиповичу. Він обіймав посаду маршалка Київського намісництва, в яке входило 11 повітів. Тому просторий і красивий маєток був необхідний не лише йому особисто, але й для дворянських зібрань, що часто проводились в Березовій Рудці.

Григорій Йосипович облаштував парк та розпочав будівництво садиби в південній, а згодом у східній частині Березової Рудки.

Продовжували будівництво його сини Олексій та Василь, пізніше будівництво завершив син Олексія Григоровича – Платон Олексійович Закревський. Оздобленням маєтку займався син Платона Олексійовича – Гнат Платонович. Територія садиби займає площу близько 100 га.

Композиційний центр садиби – двоповерховий палац в класичному стилі, зведений в кінці XVIII на початку XIX ст., який згорів, а замість нього в 1838 році був зведений двоповерховий мурований палац в стилі необароко.

Ще при в'їзді в село в око впадає красива біла огорожа, якою обнесений колишній маєток Закревських, з вписаною в неї альтанкою. Парадний двір-курдонер, утворений трьома будовами – двоповерховим палацом та двома однотипними флігелями. Круглий партер перед головним фасадом палацу оздоблений клумбами різної форми. В центрі кола пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, урочисто відкритий 14 жовтня 2001 року. Безліч квітів, квітучих та вічнозелених кущів, настояне на пахощах повітря – все зачаровує.

Палац Закревських збудований відомим архітектором Євгеном Івановичем Червинським, учнем видатного архітектора К.А. Тона, автора проекту церкви Христа Спасителя в Москві. Євген Червинський творчо сприйняв в роботах учителя ідею відродження національного стилю, вдалим прикладом являється садиба Галагана в селі Лебединці (Полтавської губернії).

 

3. Мурований «будинок урядника», зведений у  перші десятиріччя ХІХ ст. в стилі раннього класицизму.

 

4. Серед архітектурних об’єктів малих форм – альтанка та огорожа парку.

 

5. Будинок земської школи, збудований 1915 року в цегляному стилі – одному із напрямків еклектики, що був популярним із другої  половини ХІХ ст.

 

6. Березоворудський парк - пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Старовинний парк на берегах Рудки і Переводу площею 45 га. виник з правічного лісу в 1786 році. Тоді в ньому прорубали 9 центральних алей та галявини, лишаючи незайманими 300 літні дуби, могутні клени і липи. Головні алеї: каштанова, липова, березова, горіхова, берестова, соснова були вимощені цеглою.В кінці 12-метрової по ширині каштанової алеї була облаштована купальня для господарів маєтку, а в східній частині парку викопаний став «Саджалка» площею 1,6 га, з двома насипними острівками, куди ведуть перекидні місточки, для купання і розваг селян. В південній частині парку насаджені квадрати фруктового саду площею 26 га, обсаджені екзотичними рослинами такими як кизил та маслина. Окрасою парку був розарій, на місці якого зараз розміщене дослідно-колекційне поле Березоворудського технікуму Полтавської державної аграрної академії.

 

 

 

 

 

 

Родова усипальня роду Закревських – одна з кількох існуючих пірамід Європи, зведена в 1899 році.

Літня резиденція поміщиків, збудована відомим архітектором Євгеном Івановичем Червинським - перлина садово-паркової архітектури XVIII поч. – XIX ст., що входить до палацово-паркового комплексу Національного значення

Будинок земської школи, збудований 1915 року в цегляному стилі – одному із напрямків еклектики, що був популярним із другої половини ХІХ ст.

Zavitaylo's Organic House
зелена садиба творчого простору
с. Березова Рудка
Пирятинський район Полтавська область

+38050-220-16-40
+38066-67-39-033
+38067-60-73-924
zavitaylo@gmail.com

ВГОРУ